Як розмовляти англійською в подорожі: перевірений на практиці посібник

Чому розмовники підводять тих, хто хоче розмовляти англійською в подорожі

Ось цифра, яка дивує більшість учнів: дослідники, які вивчають усне мовлення другою мовою, послідовно з'ясовують, що швидкість мовлення залежить не так від кількості відомих слів, як від швидкості їх вилучення з пам'яті. Дослідження усного мовлення показує, що вузьким місцем для більшості мовців є не розмір словникового запасу, а швидкість пригадування - час, за який слово чи фраза потрапляє в робочу пам'ять, поки розмова ще триває.

Саме тому розмовники підводять мандрівників. Розмовник дає вам п'ятсот фраз, але в момент, коли фраза потрібна, ви не можете її знайти. Ви стоїте на вокзалі, хтось дивиться на вас, а фраза «підкажіть, з якої платформи відправляється потяг до Львова» захована на сторінці 87 поруч із фразами про оренду авто, які вам ніколи не знадобляться.

Рішення не в тому, щоб носити більше фраз. А в тому, щоб носити менше і промовити їх уголос стільки разів, щоб вони приходили самі. У подорожі вам не потрібна бібліотека. Потрібен невеликий набір моделей, які гнуться під багато ситуацій.

20 базових фраз, потрібних кожному мандрівникові

Більшість дорожніх ситуацій можна закрити приблизно двадцятьма моделями, бо майже кожна розмова в подорожі має одну з кількох форм. Ви просите щось, питаєте, де щось, уточнюєте ціну чи час або просите повторити чи говорити повільніше. Це майже все. Tutoro побудований саме на цій ідеї: його уроки проходять як розмова, тож ви відпрацьовуєте ці моделі, промовляючи їх, а не читаючи.

Будуйте свій набір навколо чотирьох форм. Для прохання «could I have...» і «I'd like...» покривають майже все, від кави до квитка на потяг. Для місця працюють «where is...» і «how do I get to...». Для уточнення «how much is...» і «what time does...» закривають гроші й розклад. А для моменту, коли ви не розумієте, «sorry, could you say that more slowly?» вартує більше, ніж будь-яка інша фраза, яку ви вивчите.

Одна фраза, яка рятує будь-яку розмову

Якщо ви не вивчите нічого іншого перед поїздкою, вивчіть прохання говорити повільніше і вживайте його без сорому. Сказати «could you speak more slowly, please?» - це не визнання поразки. Це інструмент, який повертає втрачену розмову в ту, за якою ви можете стежити. Носії мови майже завжди у відповідь сповільнюються й спрощують, бо хочуть, щоб їх зрозуміли.

Додайте до нього «I'm learning English», сказане рано і без ніяковості. Це одне речення змінює те, як з вами говорять. Замість того щоб вважати вас носієм і говорити на повній швидкості, співрозмовник підлаштовується. Ви щойно придбали найцінніше, що може мати мандрівник: співрозмовника, який на вашому боці.

Як тренувати мовлення до від'їзду

Читання фраз у книжці не готує ваш рот їх вимовляти. Мовлення - це рухова навичка, і, як будь-яка рухова навичка, воно вдосконалюється через повторення зі зворотним зв'язком. Ті учні, які виходять з літака готовими говорити, - це ті, хто промовляв фрази уголос багато разів, перш ніж опинитися перед реальною людиною.

Проблема більшості мандрівників у тому, що їм нема кому це говорити. Тижневий курс дорогий, а друг-носій не завжди доступний об 11 вечора, коли ви нарешті сідаєте вчитися. Ось тут співрозмовник, доступний будь-коли, змінює всю арифметику. З практикою англійської розмови зі штучним інтелектом ви можете відрепетирувати саме ті ситуації, які вас чекають: заселення в готель, замовлення їжі, запитання дороги - стільки разів, скільки потрібно, без тиску реальної людини, яка чекає, поки ви закінчите.

Важливо, щоб практика була вголос. Мовчазне читання розвиває впізнавання. Говоріння розвиває пригадування. А пригадування під невеликим тиском, навіть під легким тиском відповіді на запитання в чаті, - це те, що змушує фразу з'явитися, коли реальний працівник аеропорту ставить вам реальне запитання.

Що робити, коли застрягаєте на півслові

Кожен мандрівник у якийсь момент застигає. Ви знаєте слово рідною мовою або знаєте його наполовину англійською, і воно не приходить. Помилка - стояти й шукати ідеальне слово, поки інша людина чекає. Так маленька прогалина перетворюється на довгу незручну паузу.

Навичка, важливіша за словниковий запас, - це описати навколо забутого слова. Якщо забули «luggage», скажіть «the bag you put on the plane». Якщо забули «receipt», скажіть «the paper that shows what I paid». Люди розуміють описи набагато частіше, ніж очікують учні, бо контекст робить половину роботи.

Тренуйте це до поїздки. Візьміть фразу зі свого базового набору і спробуйте сказати її трьома різними способами, один з них без ключового слова. Це не перевірка пам'яті. Це звичка залишатися в розмові, коли слово зникає, - і саме ця навичка тримає вас у розмові.

Tutoro виробляє саме цю звичку, бо його уроки проходять як розмова, а не як тест. Ви відпрацьовуєте фрази, потрібні в подорожі, промовляючи їх уголос тьютору, який слухає й відповідає, а слабкі слова повертаються самі, поки не закріпляться. Це підходить учням, які хочуть відрепетирувати реальні дорожні ситуації вголос перед поїздкою. Якщо вам потрібен лише статичний список фраз для читання в літаку, розмовник простіший, тож просто купіть його.

Як розуміти акценти, яких ви ніколи не чули

Англійська, яку ви вчили в класі, ймовірно, звучала повільно, чітко і в одному акценті. Англійська на автовокзалі в Глазго, на ринку в Лагосі чи в хостелі в Сіднеї - зовсім не така. Це прогалина, яка найбільше дивує мандрівників, і це майже повністю проблема слухання, а не говоріння.

Єдиний справжній засіб - це контакт із мовою, і він працює швидше, ніж більшість думає. Дослідники сприйняття мовлення показали, що слухачі адаптуються до незнайомих акцентів за кілька хвилин зосередженого слухання, бо мозок засвоює нові звукові моделі. Практичний висновок простий: перед поїздкою слухайте англійську в акценті тієї місцевості, куди їдете, хоча б кілька хвилин на день.

Не ставте за мету зрозуміти все. Ставте за мету вловити ключові слова: місце, число, час, - а решту відпустіть. Коли щось пропустили, для цього і є прохання говорити повільніше. Розуміння в недосконалих умовах - це навичка, яку можна тренувати, і кожна нерівна розмова, яку ви витримали, робить наступну легшою.

Двотижневий план підготовки до поїздки

Вам не потрібні місяці, щоб підготуватися до англійської в подорожі. Двох зосереджених тижнів достатньо, щоб перейти від хвилювання до робочого рівня, якщо витратити їх на правильні речі. Ось план, який вписується у звичайне життя.

Дні з першого по третій: складіть свій набір із двадцяти фраз і промовте кожну вголос щонайменше п'ять разів. Дні з четвертого по сьомий: відпрацьовуйте одну ситуацію на день - заселення, замовлення, дорога, покупки. Дні з восьмого по одинадцятий: слухайте акцент місця призначення десять хвилин на день і повторюйте почуте. Дні з дванадцятого по чотирнадцятий: пройдіть свої ситуації знову, але цього разу відповідайте на запитання, а не просто декламуйте, щоб відпрацювати діалог, а не монолог.

Різниця між мандрівником, який говорить, і тим, який застигає, рідко в таланті. Вона в тому, чи промовляли вони слова вголос, перш ніж ті слова знадобилися. Два тижні промовляння двадцяти фраз кращі за шість місяців читання п'ятисот.

Наостанок: прагніть, щоб вас зрозуміли, а не щоб звучати вільно

Мандрівник, який із задоволенням розмовляє англійською за кордоном, - це не той, у кого найбільший словниковий запас. Це той, хто приймає, що недосконалої англійської достатньо. Ви робитимете помилки. Ви забуватимете слова. Ви говоритимете речі, не зовсім правильні. Ніщо з цього не зупиняє розмову, поки ви продовжуєте говорити.

Поставте мету на правильній висоті. Ви не намагаєтеся нікого вразити. Ви намагаєтеся отримати ключ від номера, знайти потяг, замовити страву і, можливо, коротко й приязно перекинутися словом із незнайомцем. Коли ви знижуєте планку з вільного володіння до того, щоб вас зрозуміли, ви прибираєте більшість страху, і говорити стає легше одразу.

Вивчіть свої двадцять фраз, промовляйте їх уголос, поки вони не почнуть приходити самі, і довіртеся тому, що люди підуть вам назустріч. Це весь метод. Усе інше - просто практика.